Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних.

Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних.

Національне відтворенняпредставляє собою розгалужену рухливу систему взаємозв’язків продуктивних сил, виробничих відносин, відповідних організаційно-регулятивних форм та форм господарювання, що зумовлені виробництвом, розподілом, обміном і споживанням ВВП та національного багатства й охоплюють усі сфери життєдіяльності людини та суспільства (екологічну, економічну, соціальну, духовну, політичну).

Його структурні пропорції та якісні параметри досліджуються у межах двох комплементарних методологічних підходів. Підґрунтя першого було закладено К. Марксом, розвинуто у межах політичної економії і неомарксизму, апробовано у Балансі народного господарства (БНГ). Другий підхід формується на засадах теорії факторів виробництва і законі Ж.-Б. Сея, спирається на матричні моделі С. Кузнеця і В. Леонтьєва й отримує свого найвищого Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. розвитку у Системі національних рахунків ООН (1993 р.) і Міжгалузевому балансі (таблиці "витрати - випуск").

В умовах сьогодення основні відмінності між вказаними підходами полягають у рівні відображення суспільно-економічного буття. Методика БНГ досліджує відтворювальні взаємозалежності на глибинному рівні причинно-наслідкових зв’язків на противагу від методики СНС, в якій перевага віддається функціонального аналізу поверхових форм прояву глибинних (фундаментальних) економічних явищ і процесів.

Більш розгорнутий і певною мірою синтезований опис процесів відтворення та взаємовідносин між видами економічної діяльності містить таблиця "витрати – випуск", що базується на даних національних рахунків і виконує деталізуючу функцію. Її застосування відкриває можливості щодо характеристики потоків Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. товарів та послуг, аналізу структури національної економіки, наслідків зміни цін, вартісних пропорцій, прогнозування розвитку макроекономічних процесів[2].

Таблиця "витрати – випуск" складається з трьох основних частин, які мають назву квадрантів (табл. 6.1). В її колонках відображено вартісний склад валового випуску за видами економічної діяльності в розрізі витрат окремих видів товарів та послуг, використаних у процесі виробництва (І квадрант), і створенні доданої вартості (ІІІ квадрант). У рядках - використання кожного виду товарів та послуг на проміжне споживання і кінцеве використання(ІІ квадрант).

Для кожного виду діяльності загальний обсяг випуску дорівнює


обсягу використання. Як випущені, так і використані товари та послуги, відображені за вартістю їх споживання, тобто з Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. включенням торгово-транспортної націнки і непрямих податків за виключенням субсидій на продукти.

Зрозуміло, що продукція більшості галузей використовується і як проміжна, і як кінцева. Тому для аналізу важливою є частки, які припадають на проміжну і кінцеву продукцію у валовому випуску галузі. Так, якщо переважає частка проміжної продукції, то для такого виду економічної діяльності або конкретної галузі властива зацікавленість у розвитку інших галузей, їх економічному зростанні. Якщо ж частка кінцевої продукції переважає, то для ефективного функціонування цієї галузі більш важливим є зростання особистих доходів та сукупного попиту на її продукцію.



У першому випадку

(1.3),

де Xij - проміжне споживання підприємствами і-ого Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. виду економічної діяльності продукції, створеної підприємства j-ого виду економічної діяльності.

У другому – навпаки:

(1.4)

Крім того, треба відзначити, що економічне зростання, яке вимірюється динамікою ВВП, має місце лише тоді, коли темпи зростання валового випуску перевищують темпи зростання проміжного споживання:

коли (1.5)

Після розрахунку усі вищеназвані фактичні пропорції і співвідношення підлягають подальшому аналізу і розглядаються:

· в динаміці за допомогою індексних і темпових показників, а також часткових і комплексних показників внутрішніх структурних зрушень;

· у співставленні з провідними прогресивними тенденціями у динаміці відтворювальної структури та, якщо це можливо, із оптимальним та граничними значеннями;

· з точки зору виявлення внутрішніх та зовнішніх факторів формування відтворювальних пропорцій Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. і визначення ступеня та характеру впливу цих факторів на структурну мінливість (факторний кореляційно-регресивний аналіз);

· як фактор впливу на соціально-економічну та екологічну ефективність національного відтворення[3], і продуктивність його окремих структурних компонентів.

Отримана інформація стає вихідною для макроекономічного прогнозування, програмування і індикативного планування, а також розробки стратегії і тактики соціально-економічної політики держави.

Окрім кількісних та структурних показників національному відтворенню як складному комплексному феномену притаманний певний унікальний якісний набір рис (табл. 6.2), який виникає і розвивається на основі діалектичних взаємозв’язків загального, особливого та одиничного.

Загальні характеристики національного відтворенняна початку ХХІ сторіччяпритаманні усім без винятку макроекономічним системам. Насамперед Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних., на увазі маються:

· еволюційність (саморозвиток) –якісна мінливість у відповідь на зміни зовнішнього середовища і внутрішні трансформаційні стимули заради збереження своєї цілісності та якісної визначеності;

· самоорганізація - спроможність до спонтанного або цілеспрямованого упорядкування макросистеми за рахунок внутрішніх факторів, під час якого ускладнюється її структура та/або вдосконалюються механізми функціонування, регулювання і розвитку;

· циклічність – хвилеподібні періодичні коливання ділової активності та макроекономічних показників;

Таблиця 6.2. Характеристики національного відтворення України

Група рис Характеристики національного відтворення
Загальні § еволюційність; § самоорганізація; § циклічність; § глобалізація; § полі системність (комплексність); § багатоукладність
Особливі Для розвинутих економік § гуманізація та соціалізація; § креативність; § екологізація; § інформатизація; § інтелектуалізація; § віртуалізація; § диференційованість (гетерогенність) виробництва та споживання; § змішана система макрорегулювання
Для перехідних економік § рухливість Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних.; § якісна структурна мінливість; § біфуркаційність; § еклектичність; § підвищена ризиковість і невизначеність; § уніфікаційність (гомогенність) виробництва та споживання; § суперечливе поєднання світового еволюційного розвитку і національних особливостей трансформаційних перетворень
Одиничні Успадковані від централізовано-планової економіки СРСР § фрагментарність; § технологічна неоднорідність; § еклектичність; § асоціальність; § інерційність; § диспропорційність; § нестійкість до зовнішніх шоків
Набуті у процесі ринково орієнтованої трансформації § нестабільна економічна динаміка; § регресивність; § системна макроекономічна нерівновага

· глобалізація -інтенсифікація міжнародних економічних зв’язків і підвищення залежності національних економік від глобальних відтворювальних процесів, що, зокрема, проявляється в синхронізації економічних циклів у різних країнах та регіонах світу;

· полісистемність (комплексність)– багатовимірність суспільного відтворення, приналежність його суб’єктів різним підсистемам (економічній, екологічній, соціальній, політичній Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних., духовній, інституціональній), що зумовлюють складну взаємозалежність, взаємомінливість та взаєморухливість останніх;

· багатоукладність - одночасне співіснування у межах макросистеми різноманітних форм власності і господарювання як відносно окремих підсистем, що разом приймають участь у суспільному відтворенні. Між ними складаються як відносини взаємозалежності, кооперації і співробітництва, так і взаємозамінності, суперництва за ресурси, конкуренції за найбільш прибуткові варіанти вкладення капіталу тощо.

Друга група рисєособливоюі відображає визначальні характеристики (атрибути) окремих груп країн, об’єднаних за певним критерієм.Із наявних структуризацій доцільно обрати ту, що узагальнює особливості розвитку країн – лідерів. Саме механізми їх соціально-економічної динаміки здійснюють найбільший вплив на функціонування і розвиток глобальної економічної системи, задають Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. для інших країн приклад для критичного порівняння і розумного наслідування. Серед особливостей суспільного відтворення країн розвинутого центра на найбільшу увагу заслуговують такі його риси, як:

· гуманізація і соціалізація - зміна цільових пріоритетів суспільного відтворення в напрямку хомоцентризма. Виведення у центр системи економічних координат людини в усьому різноманітті її внутрішніх потенцій та активних проявів (як творця, підприємця, власника, виробника, споживача, заощаджувача, інвестора тощо);

· креативність– часткове витіснення творчістю традиційних форм праці, підвищення ролі і значення безперервності креативного мислення в економічному житті суспільства[4];

· інноваційність - систематичне впровадження нововведень як імператив поведінки будь-якого економічного суб’єкта, спрямованої на самозбереження (виживання) і саморозвиток у мінливому зовнішньому Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. середовищі;

· екологізація (сталий розвиток) - досягнення певної гармонії у взаємовідносинах між людиною і природою, що передбачає: а) задоволення потреб сучасних поколінь без створення загрози для задоволення потреб майбутніх поколінь; б) дбайливе відношення до наявних глобальних ресурсів і екологічного потенціалу; в) справедливий розподіл витрат на охорону навколишнього середовища, а також вигод економічного розвитку між країнами і усередині країн, між нинішнім і майбутнім поколіннями[5];

· інтелектуалізація – ротація інтенсивних факторів економічного зростання і визнання інтелектуального ресурсу, нематеріальних активів, як продуктів його використання, та наукомістких технологій провідним каталізатором соціально-економічної динаміки;

· інформатизація– посилення ролі інформації і знань в усіх сферах людської життєдіяльності, зростання питомої ваги інформаційних Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. товарів (продуктів) у сфері ринкового і позаринкового обміну та збільшення значення інформаційного ресурсу як складової національного багатства, підвищення кількості зайнятих в інформаційному бізнесі тощо;

· віртуалізація - прискорена втрата зв’язку між зростанням провідних індикаторів макроекономічної кон’юнктури (агрегованих фондових індексів) із реальною динамікою виробництва благ і послуг внаслідок невідповідності між балансовою і ринковою вартістю провідних корпорацій, що поглиблюється у міру збільшення нематеріальних "невидимих" активів, якими володіють останні[6];

· диференціація (гетерогенність) виробництва і споживання– переважна орієнтація виробництва на задоволення індивідуалізованих потреб споживача, що пов’язана із якісною трансформацією номенклатури випуску в напрямку його постійного оновлення і розширення спектру споживчих властивостей Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних.. У цих умовах підвищення реального добробуту економічних суб’єктів відбувається за рахунок позацінових та позадоходних факторів[7]. А суттєве розширення практики персоналізації продуктів та послуг, у свою чергу, породжує нові ринки і створює нові альтернативні можливості для отримання прибутку і надприбутку;

· змішана система макрорегулювання –ефективна співпраця та відносна оптимізація взаємодії між державою, ринком та інститутами громадянського суспільства, при якій цілеспрямована складова "відповідає" за стратегію розвитку (стимулювання НТП, прискорення структурних трансформацій, позиціювання у глобальному відтворювальному процесі тощо) та розв'язання проблем, які виходять за межі приватних інтересів (інфляція, безробіття, недо- чи перевиробництво товарів із зовнішніми ефектами).

Власні особливості мають й Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. економіки, що перебувають в процесі якісної еволюційної трансформації, у т.ч. економіка України. Серед таких особливостей:

· підвищена рухливість- суттєві якісні та кількісні зміни у короткострокових періодах;

· якісна структурна мінливість — домінування процесів відмирання старих і становлення принципово нових зв’язків і елементів над процесами їх функціонування;

· біфуркаційність (від лат. bifurcus — роздвоєння) – альтернативність та багатоваріантність подальшого розвитку, підвищена чутливість і еластичність реакцій на дію дестабілізуючих факторів;

· еклектичність (від лат. eclectic - сполучення різнорідних, частіш за все, протилежних принципів, стилів чи поглядів) - співіснування та взаємодія достатньо масивних і впливових, хоча й депресивних складових старого типу відтворення й новонароджених, хитливих, а тому відносно слабких, складових нового типу Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних.; наявність в соціально-економічному середовищі зон, неоднакових за обсягом, значущістю та реформаційною пластичністю;

· переважна однорідність (гомогенність) виробництва та споживання– орієнтація на екстенсивність та прискорені темпи економічного зростання, в основі якого масове конвеєрне виробництво, зниження собівартості внаслідок дії ефекту масштабу й прискорення виробничо-реалізаційного циклу за рахунок повної типізації (стандартизації) відносно дешевої продукції. Остання сприймається невибагливим та нерозбещеним високими доходами і стандартами якості життя споживачем як нормальне якісне благо;

· суперечливе поєднання тенденцій світового еволюційного розвитку і національних особливостей трансформаційних перетворень;

· висока ризиковість та невизначеність[8] тощо.

Одиничні (унікальні) характеристики національного відтворення конкретної країни у своєму поєднанні визначають її унікальність і Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. неповторність. Щодо України, то у складі таких її унікальних ознак умовно можна виділити дві підгрупи. Так, з одного боку, певна спадковість по відношенню до минулого зумовлює наявність в національній моделі суспільного відтворення рис залишкового характеру, витоки яких успадковані від економіки України як структурного компоненту народного господарства СРСР.Серед них:

· фрагментарність,що знаходить свій вираз як унецілісності технологічної та соціально-економічної тканини національної економіки, так і незавершеності відтворювальних контурів - відсутності певних ланок у виробничо-реалізаційному ланцюзі;

· технологічна неоднорідність,проявами якої є:а) сполучення доіндустріальних, індустріальних та постіндустріальних технологій й відповідне взаємопереплетіння різноманітних технологічних способів виробництва (ручного, механізованого та Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. автоматизованого) з домінуванням часткової механізації в промисловості і перевагою ручної праці у сільському господарстві; б) нерівномірність у техніко-технологічному оснащенні на рівні окремих підприємств, галузей, секторів та підрозділів економіки;

· диспропорційність —нерівномірне зростання /занепад/ секторів та галузей економіки, надлишок виробництва одних товарів при явному дефіциті інших;

· висока інерційність наявної моделі національного відтворення, в основі якої: а) надмірно консервативні схеми розподілу ресурсів і доходів, що перешкоджають доступ до ресурсів розвитку з боку трансформаційно орієнтованих економічних суб’єктів; б) традиції та стійкі архетипи у свідомості людини, що зумовлюють небажання та острах щодо більш-менш глибинних соціально-економічних перетворень; в) острах щодо наслідків Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. "антизрушень" - руйнації застарілих неконкурентоспроможних складових економічної системи, інституцій і механізмів з відповідним підвищенням рівня структурного безробіття, непевності, негативних економічних очікувань щодо майбутнього тощо.

· нестійкість до зовнішніх шоків – висока чутливість внутрішньої економічної кон’юнктури до зовнішніх впливів. Успадкована фрагментарність та суттєва зовнішня енергозалежність визначає суттєву залежність вітчизняного товаровиробництва від торговельних експортно-імпортних відносин, а малість української економіки та надмірна лібералізація зовнішньоекономічної політики відповідно до вимог ЄС, СОТ, МВФ тощо - його неспроможність швидко та ефективно протидіяти зовнішнім викликам;

· асоціальність— рішення соціальних проблем здійснюється за "залишковим принципом" або заради забезпечення стабільності соціально-економічної системи й досягнення певних політичних цілей, а не підкорюється задачам Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. стратегічного розвитку макросистеми та саморозвитку особистості.

З іншого боку, деякі унікальні характеристики є особистим здобутком України за підсумками процесу ринково орієнтованої трансформації. На найбільшу увагу заслуговують:

· нестабільна економічна динаміка, при яскравому домінуванні звуженого відтворення[9] у 1990-1999 рр., та розширеного - починаючи з 2000 р (див. рис. 6.1, 6.2, 6.3). Водночас порівняння обсягів реального ВВП із стартовими умовами перебудови переконує, що суто економічні втрати становлять приблизно 29% початкового „національного пирога”. А ще ж існують погіршення якості життя й демографічної ситуації, загострення екологічних проблем, втеча капіталів та умів - стратегічного ресурсу розвитку, посилення соціальної нерівності і напруженості тощо. Це дозволяє, не зважаючи на окремі позитивні моменти, визначити звуженістьяк Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. поки що провідну довгострокову тенденцію національного відтворення;

Рис. 6.1. Демографічна динаміка та динаміка реального ВВП України (1989-2006 рр.)[10]

* Поряд із роком у дужках наведені рейтинг України і загальна кількість країн, які підпали під відповідне дослідження ООН.

Рис.6.2. Динаміка індексу людського розвитку в Україні та світі (1995-2005 рр.)[11]

Рис. 6.3. Індекс людського розвитку України: порівняльна динаміка[12]

· регресивність — домінування процесів і тенденцій, що суперечать стрижневій меті реформ та перешкоджають виведенню національної економіки України на траєкторію стабільного постіндустріального розвитку. На увазі мається, насамперед, "витискування" індустріальних та постіндустріальних технологій, поглиблення макроекономічних та структурних диспропорцій; стрімке погіршення якісних характеристик людського капіталу тощо.

3. Макроекономічна нерівноважність — стан еколого-соціально-економічної системи, в якому Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. у довгостроковому періоді не досягається оптимізація функціонування та взаємодії усіх її складових.

Макроекономічна нерівновага відбиває на поверхні „економічного айсбергу” усі протиріччя та диспропорційності, що мають місце у фундаментальних відтворювальних процесах (виробництві, розподілі, обміні, споживанні суспільного продукту та нагромадженні) (табл.6.3 )

Як відомо, макроекономічною наукою розроблені три базові моделі визначення макроекономічної рівноваги („сукупний попит – сукупна пропозиція”, „сукупні витрати – сукупний обсяг виробництва”, модель загальної рівноваги товарного та грошового ринків „IS-LM”) й відповідні підходи до аналізу основних причин та наслідків її порушення.

Таблиця 6.3. Основні тенденції відтворювальних процесів економіки України

Фаза відтворення Основні тенденції
Виробництво * домінування екстенсивних факторів розширеного відтворення;
* збільшення обсягів проміжного споживання Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних.;
* підвищення ресурсомісткості виробництва, насамперед за рахунок природних та енергетичних ресурсів;
* зростання органічної будови промислового капіталу (c/v­) внаслідок збільшення матеріаломісткості виробничого процесу й здешевлення робочої сили;
* зниження ефективності суспільної праці;
* спрощення технологічної структури економіки;
* підвищення ступеня експлуатації найманого робітника внаслідок відносного зростання частки абсолютної доданої вартості і монопольної ренти в новоствореній вартості

Продовження табл. 6.3.

Розподіл і перерозподіл * розподіл ресурсів не підкорюється стратегічним потребам розвитку;
* загальне зростання доходів супроводжується посиленням диференціації як регіонів і областей, так і видів економічної діяльності за рівнем середніх доходів та середньою нормою рентабельності;
* неефективний розподіл інвестиційних ресурсів за видами економічної діяльності внаслідок Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. деформації структурних пріоритетів нерівномірним податковим навантаженням;
* наявність нелегальних, "тіньових" та кримінальних форм розподілу доходів;
* недосконалість механізму розподілу первинних доходів призводить до того, що доходи певних власників факторів виробництва ними особисто недоотримуються, а перерозподіляються на користь інших осіб. Мова йде про ренту як доход держави – власника надр і землі, доходи від інтелектуальної власності;
* значна частка доходів фізичних та юридичних осіб перерозподіляється через податково-трансфертні механізми державного бюджету при позитивному сальдо даних бюджетних операцій з населенням та від’ємному із промисловими підприємствами
Обмін * нееквівалентність у певних зовнішньоекономічних експортно-імпортних операціях;
* перехід більшості внутрішніх ринків природних та енергетичних ресурсів на світові ціни;
* часткове зберігання Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. успадкованих від радянської економіки "ножиць цін" між сільським господарством і промисловістю;
* значна кількість посередників, які перешкоджають безпосередньому зв'язку між виробником та споживачем на ринках стратегічно та соціально важливої продукції;
* надмірна монополізація, що блокує еквівалентний обмін на більшості внутрішніх товарних і ресурсних ринків
Споживання * посилення впливу зовнішньоторговельних відносин на проміжне та кінцеве споживання;
* поступове розширення географії експорту та імпорту при сталій орієнтації на експорт ресурсів і продукції первинної переробки (металопрокат) та імпорт побутової техніки, продукції машинобудування, виробничих технологій;
* збільшення у витратах на поточне споживання питомої ваги видатків уряду й відповідне зменшення фонду споживання домогосподарств;
* маргиналізація значних верств населення Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних., скорочення їх купівельної спроможності;
* песимістичні очікування щодо економічного майбутнього, певною мірою підірвана довіра до фінансово-кредитних інститутів деформують співвідношення між поточним та майбутнім споживанням (заощадженнями);
* штучна деформація у середньо- та низькодоходних груп населення стандартів якості споживання, як то: популяризація мережі "fast food", генномодифікованих продуктів харчування, дорогих оздоровчих медпрепаратів та інтенсифікація у них схильності до споживання

Продовження табл. 6.3.

Нагромадження * не зважаючи на збільшення абсолютних та відносних показників нагромадження, річні інноваційно-інвестиційні потреби національного розширеного відтворення в повному обсязі не задовольняються;
* підвищення ролі і значення процесів міграції капіталів у валовому нагромадженні, інтенсифікація якого супроводжується досить високими темпами зростання капітального зовнішнього боргу;
* суттєва диференціація Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних. видів економічної діяльності та верств населення за нормою і темпами валового та чистого нагромадження;
* нецільове використання фонду відшкодування та його інфляційне „роз’їдання”, що робить в деяких галузях проблематичним навіть просте відтворення і зумовлює від'ємне нагромадження;
* нагромадження фінансового капіталу випереджає за темпами зростання нагромадження реального капіталу у промисловості і сфері послуг

Наведені підходи представлені в таблиці 6.4.

Таблиця 6.4. Основні прояви та чинники макроекономічної


documentapibott.html
documentapibweb.html
documentapicdoj.html
documentapickyr.html
documentapicsiz.html
Документ Відтворення виробничих відносин,у т.ч. техніко-, організаційно- та соціально-економічних.